Літературна антропологія: метод і словник

  • 5 Червня, 2015

5 червня 2015 року відбувся семінар „Літературна антропологія: метод і словник”, присвячений новій міждисциплінарній сфері гуманістики – літературній антропології, галузі досліджень, що поєднує предмет і методологію теорії літератури і культурної антропології.

Доповідачкою семінару була Олена Галета, кандидат філологічних наук, літературознавка, культурологиня, доцентка і докторантка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, наукова співробітниця (2000-2012) і директорка (2004-2010) Центру гуманітарних досліджень. Олена Галета виступала з гостьовими лекціями в Загребському університеті і Гумбольдтському університеті в Берліні, в Московському державному університеті ім. М. Ломоносова.  Олена Галета є упорядницею численних наукових і науково-художніх видань “Дискурс формалізму: український контекст”, “Сапфо”, “Іронія”, “Історії літератури”, “Чаргород” (у співавторстві), “Валер’ян Підмогильний”, “Досвід кохання і критика чистого розуму” та ін., близько сотні наукових статей з досліджень модерної української та інших європейських літератур, теорії літератури й літературної антропології, а також перекладів з польської та англійської мов. Під час праці у Центрі магістерських досліджень з соціології та культурології ЛНУ ім. І. Франка О. Галета викладала курс культурної антропології. Досвід викладання цього курсу став основою для подальших антропологічних студій вже у царині літератури, що зрезультувалися в зацікавленні новим напрямком студій літератури – літературною антропологією. Основною працею О. Галети у цьому керунку є монографія  “Від антології до онтології: антологія як спосіб репрезентації української літератури кінця ХІХ – початку ХХІ ст.”

photo1 (2)-minМодераторкою семінару була Оксана Кісь, кандидатка історичних наук, докторантка Інституту народознавства НАН.

У своїй доповіді Олена Галета коротко представила чільну проблематику і сучасні наукові дискусії щодо літературної антропології: перш за все, чи можливий напрям, що застосовує підходи соціальної антропології до літературних творів і літературного процесу та які цілі літературна антропологія дозволяє осягнути досліднику поза обшаром класичної літературної теорії. Також доповідачка пояснила основні аспекти дискусії щодо літературної антропології серед літературознавців і соціальних та культурних антропологів.

На думку Олени Галети, гуманістика є нагодою запитувати, і тому поєднання літератури і антропології є втіленням ідеї гуманістики як екс-центричного знання, тобто знання, що формується не в рамках традиційних дисциплін, а на їх маргінесі. Теорія літератури як історія літератури є радше витвором європейського дискурсу літератури від 1920-х як спроба запропонувати узагальнюючі міркування про літературу. Однак, з відмовою від фіксації на понятті хронологічного часу як способу історіописання важливими стають й інші способи осмислення часу – у тому числі і часу як kairos, що є одним центрів формулювання питань про людину, разом з поняттями – і світоглядними центрами – anthropos, tropos і topos. До цих питань належать і такі: що є і не є людським? Чи можемо говорити про більш людське і менш людське?

Олена Галета подала детальний аналіз процесу розвитку дискусії щодо літературної антропології, головно між В. Ізером (основні його тези щодо літературної антропології висловлено в працях “Причинки: від теорії читацького відгуку до літературної антропології”, “Фіктивне й уявне: перспективи літературної антропології”)  та Г. У. Ґумбрехта (“Літературна антропологія?” та “Як антропологічний поворот може заторкнути гуманітарні науки”). Точка зору В.Ізера була пов’язана зі зміною статусу об’єкта дослідження – літератури – у суспільстві, в якому панують розвинуті цифрові технології, зокрема візуальні, і в якому методологія ХХ століття себе вичерпує, тоді як точка зору його опонента базується на тривкій традиції феноменології.

photo2 (1)-minПершим кроком від соціальної антропології до літературознавства було використання соціальними  антропологами літературних тестів як документу, однак цей підхід ігнорує сутність літератури як процесу знакотворення, творення сенсів. Після періоду постколоніальної критики і закликів до перечитування традицій соціальна антропологія змінила спосіб відчитування як власної традиції, так і текстів, з якими працюють дослідники. Змінивши парадигму досліджень літератури та прийнявши погляд постструктуралізму на світ як текст і tropos, літературна антропологія ставить в центр topos – “культурний та інтелектуальний ландшафт як простір для мислення, обговорення, само-вираження та само-розуміння”. Згідно з наведеним доповідачкою поясненням М. Марковського (“Антропологія. Гуманізм. Інтерпретація”), літературна антропологія змінює також і те, чим є сам текст, і змінює попередні способи його прочитання. Антропологічна перспектива показує “не артефакти та їхні внутрішні суперечності, а передусім людину, яка з їхньою допомогою намагається якось зорієнтуватись у власному світі”.

photo4 (2)-minТакож у своєму виступі О. Галета приділила увагу аргументації методів і цілей літературної антропології за К. Гірцем, Дж. Маркусом, М. Фішером, Е. Саїдом, Г. Співак, Дж. Кліффордом, а також охарактеризувала ідеї щодо створення нових інтелектуальних систем, моделі “ризикованого мислення” та користі від повернення суб’єкта і суб’єктивного в гуманітарні науки.

Важливим аспектом аналізу проблематики літературної антропології була тематика колекціонування як способу осмислення світу артефактів і світу літератури. Колекціонування може виступати “суспільно значущою культурною практикою, що передбачає появу нових цінностей завдяки створенню уявної реальності”, а література і літературний твір можуть розглядатися як колекція цитат. Колекція постає явищем, що було наново концептуалізоване не як марґінальне культурне явище, а як чільний принцип організації культури й культуротворчого механізму.

photo3 (1)-minПід час дискусії було обговорено такі питання: яким чином використання літературного тексту як суб’єктивного способу зображення дійсності співвідноситься  з вимогою об’єктивності науки; чи можна розглядати літературу як загальний процес спільноти, а літературний твір як документ на макрорівні; де лежать межі соціальної антропології і чи заходить вона за межу між людським і трансцендентним як (не)можливим предметом культурно-антропологічних досліджень; як можна відмовитися від бар’єрів між науковими дисциплінами, зняття кордонів в літературі і в дослідженнях літератури, а також чи наявна внутрішня суперечність в соціальній антропології. Активну участь в дискусії взяли І. Марков, С. Одинець, Р. Кісь, О. Годованська та інші гості семінару.

Текст підготувала Анна Трофімова, фото Петра Чорнія

Відеозапис доповіді та дискусії: