Помилки у пізнанні (на прикладах з психоаналізу)
- 2 Квітня, 2015
Чергове засідання Методологічного семінару Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України відбулося 2 квітня 2015 року на тему: «Помилки у пізнанні (на прикладах з психоаналізу)». Доповідач – Олександр Фільц – доктор медичних наук, професор, президент Європейській асоціації психотерапевтів (2005-2007). Згідно з ротаційним принципом, чинним в Асоціації, зараз є її першим віце-президентом. Президент Української Спілки психотерапевтів та голова її секції психоаналізу. Співавтор Європейської платформи з психотерапії. Автор та співавтор багатьох праць у цій сфері та суміжних з нею напрямах соціальних та гуманітарних досліджень.
Звертаючись до концепції проведення Методологічних семінарів, О. Фільц поставив до обговорення важливе питання помилки в пізнанні в природничих та гуманітарних дисциплінах.
Зокрема, були виділені особливості пізнання у природничих науках – пізнання через пояснення причинно-наслідкових зв’язків між явищами природи, з метою вивчення її законів та базовість принципів й правил формально-логічного розуміння для пізнання. В той самий час, гуманітарні науки пізнають через розуміння взаємозв’язків духовного життя, з метою їх систематизації та класифікації. А також, в основі такого пізнання лежить інтерпретація згідно принципів та правил (дескриптивних понять).
На основі аналізу цих двох різних систем пізнання доповідач запропонував таку дефініцію помилки: «Несвідомо хибна, тобто така, яка не відповідає реальній ситуації або логічно істинному твердженню думка або дія, яка мала б бути спрямована на досягнення конкретного результату».
Порівнюючи чисте (епістеме) та прикладне (техне) знання, професор О. Фільц доходить до окреслення помилок у гуманітарних науках:
- Теоретичних фундаментальних помилок в гуманітарних науках (в тому числі й психоаналізі) немає тому, що у цих науках відсутня можливість верифікації й фальсифікації теорій, а аксіоматичні твердження. Але в практичному сенсі – помилки – це джерело розвитку.
- Помилкові інтерпретації фактів можуть бути пов’язані лише із безпосереднім спостереженням, тобто емпіричним матеріалом, здобутим через розуміння.
- Найчастіше помилки у гуманітарних науках є помилками методологічного характеру: надання об’єктивного значення суб’єктивним феноменам.
Опісля доповіді, модератор Методологічного семінару – Ігор Марков – завідувач Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, запропонував до обговорення такі тези:
- Вплив сучасної універсалізації знань на вигляд концепту помилки. Зокрема метафоризація наукових даних, відповідно до думки Д. Уррі, який вважає, що кожна наука – це метафора.
- Відтак, визначення особливостей пізнання, яке відбувається на маргінесі наук.
- А також, об’єднання методологій й методів природничих й гуманітарних наук, як засобу аналізу.
До дискусії підключилися широке коло дослідників: мистецтвознавці, психологи, фізики, філософи, філологи та ін.
До прикладу, Андрій Клімашевський висловив позицію щодо, все ж таки, усвідомленості помилок в гуманітарних науках. На що Олег Яськів, відповідаючи, вважає, що варто говорити не так про свідомість чи несвідомість помилки, а квазіреальність, яка взаємопов’язана із історичним контекстом та вірою. Також, науковець вважає, що гуманітарна сфера ще не сформувалася як наука/-и, бо не віднайдено шляху пошуку помилок.
Богдан Пастух задався питанням чи можливе пізнання через мову, і чи можна говорити про помилку у мові? А також, чи є метафора помилкою? Часткове й сам відповівши на ці питання, він вважає, що метафора, хоч й має помилкове твердження, але це твердження із глибоким (істинним) сенсом.
Натомість, ще одну відмінну думку, висловив Роман Кісь, який вважає, що будь-яка дефініція понять неможлива, бо ми пояснюємо невідоме іншим невідомим. Не можна вважати, що одна теорія є помилкова, а інша – ні, бо не існує емпіричної реальності, індивіди мислять й діють локально, у суб’єктивній реальності.
Ця доповідь й подальша дискусія, яка охопила й інші питання, постала перед учасниками й, особливо, організаторами Методологічного семінару, у вигляді необхідності у проведенні наступних заходів, які випливають із цієї теми, зокрема, тенденції про міждисциплінарне об’єднання способів пізнання й методів аналізу, питання фальсифікації й верифікації чистого й прикладного знання тощо.