Соціальна фізика у ХХІ ст.: відроджений фенікс чи неупокоєний зомбі?

  • 31 Січня, 2019

31 січня 2019 року о 15:00 год. відбувся черговий Методологічний семінар Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України на тему “Соціальна фізика у ХХІ ст.: відроджений фенікс чи неупокоєний зомбі?”.

Доповідач – Данило Судин, кандидат соціологічних наук, науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України; доцент кафедри соціології Українського Католицького Університету. Наукові інтереси та публікації вченого охоплюють питання соціологічної теорії, кількісних методів збору та аналізу даних, історії української соціології національної ідентичності, міграції. Керівник та учасник кількох міжнародних дослідницьких проектів

У своїй доповіді Данило Судин обговорив теоретичні та методологічні особливості нової соціальної фізики, тобто соціальної фізики ХХІ ст., яку не варто плутати із соціальною фізикою ХІХ ст. Донедавна це словосполучення було поняттям з історії соціології. Саме так Огюст Конт називав науку про суспільство, поки 1838 р. не відмовився від “соціальної фізики” на користь “соціології”. Втім, словосполучення проіснувало ще деякий час завдяки Адольфу Кетлє, який мав цілком відмінне від контівського трактування соціальної фізики. Ідеї Кетлє та Конта проіснували ще деякий час, втілившись у програмі позитивізму в соціальних науках. Суперечки, що велися довкола неї з початку ХХ ст., завершилися в 1960-х рр. з відмовою від позитивістської методології досліджень. Здавалося б, соціальна фізика перейшла в ранг музейних експонатів. Але на початку ХХІ ст. вона відродилася – як social physics чи sociophysics.

В доповіді також розглянуто, які теоретичні та методологічні наслідки має основна ідея нової соціальної фізики – запровадження методів та теорій точних наук (hard science) до вивчення соціальних явищ та процесів. Зокрема, в теоретичному плані йдеться про математизацію опису соціальних явищ та процесів, перш за все, з допомогою теорії складних систем (complex systems theory), а в емпіричному – про використання великих даних (big data).

Окрім того, Данило Судин звернув увагу на те, що підхід нової соціальної фізики до вивчення соціальної реальності межує з редукціонізмом та поверненням до ідей Конта та Кетлє, хоча і з більшим обсягом емпіричних даних та ґрунтовнішим математичним апаратом. Адже в обох випадках відбувається ігнорування напрацювань соціальних наук за останні пів століття, що призводить до низки теоретичних та методологічних помилок. Зокрема, поза увагою опиняються питання влади, нерівності та соціальних упереджень, хоча вони є важливими факторами соціальних процесів. Так само недостатньо уваги приділяється агентності (agency) учасників соціального життя. Крім того, нова соціальна фізика відстоює використання системної теорії в соціальних науках, повністю ігноруючи напрацювання з соціологічної системної теорії.

Доповідь також була присвячена питанню: як уможливити ефективну співпрацю фізики та соціології. Адже розвиток нової соціальної фізики, наразі, має тенденцію нехтувати міждисциплінарністю: йдеться про “математичний імперіалізм”, коли напрацювання соціальних наук ігноруються та відкидаються. З іншого боку, нова соціальна фізика може зробити значний внесок до розвитку соціальних наук – запропонувавши нові методи аналізу даних, а також розширивши межі того, що може вважатися даними в соціології.

Див. відео з семінару https://www.youtube.com/watch?v=-CMrS_spD-U&t=33s