Вектори розвитку академічних ромських студій в Україні: історіографічний дискурс, термінологічні проблеми в антропологічній перспективі

  • 26 Травня, 2016

26 травня 2016 р. відбувся черговий щомісячний Методологічний семінар Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України на тему: “Вектори розвитку академічних ромських студій в Україні: історіографічний дискурс, термінологічні проблеми в антропологічній перспективі”. Своїми напрацюваннями ділилася Наталія Зіневич — кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу пам’яток української культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Доповідачка є дійсною членкою дослідницької мережі European Academic Network on Romani Studies при Раді Європи. З вересня 2015 року працює редакторкою першого в Україні ромського інтернет-радіо “Chiriklo”.

Доповідачка представила сучасні тенденції та новий міждисциплінарний напрям в українській соціогуманітаристиці — romani studies , як тренд у європейському публічному просторі. Становленню нових векторів розвитку та зміні академічного дискурсу передувала ціла низка наукових і громадських ініціатив у Львові, Києві, Ужгороді. Теперішні тенденції ромських студій в Україні долають колоніальну ідею “лінивого тубільця” (Е. Саїд) та пропонують нові опції досліджень: гендерні студії, студії памʼяті, дослідження прикордоння, локальна історія, усна історія, етномузикознавство, візуальна антропологія, конфліктологія, студії геноцидів. Ведуться дискусії навколо критики колоніального, екзотизуючого і патерналістського підходів до проблем ромської культури.

Metodseminar _ Zinevych _2

Сучасні тренди ромських студій в Україні, що дискутуються впродовж останніх років в умовах інтелектуального  розмаїття у європейських ромських студіях, базуються на наступних судженнях:

  • фокус на різних вимірах і виявах множинних ідентичностей, стратегіях і тактиках поведінки соціальних колективів і їхніх окремих членів;
  • розгляд ромського компоненту в рамках регіональних ідентичностей;
  • вивчення взаємних рецепцій, сформованих у мультикультурній взаємодії;
  • нерівномірний рівень розвитку термінологічних категорій, увага до їх політкоректності у суспільному дискурсі.
  • Спостерігається повторне “відкриття” ромської мови із залученням нового дослідницького інструментарію, картографуванням окремих діалектів і локальних говірок, вивченням окремих слів-концептів ромської культури, посиленням ролі ромської мови у процесі політизації етнічності ромів. Ведуться дискусії щодо запровадження етнічної термінології: рома (мн.), роми (чол.р.), ромні (жін.р.); роми  — позатериторіальна нація; романіпе — кодекс ромської культури; роми/гадже  — бінарна опозиція; романі — ромська мова; романес  — говорити ромською; антициганізм — загальноєвропейське явище.

Metodseminar _ Zinevych _3

Як висновки доповідачка запропонувала наступні твердження:

  • продуктивність концепції Пʼєра Нора “місця памʼяті” — матеріальних і нематеріальних речей і явищ, які слугують немов скелетом для уявного конструювання ідентичності в історичній ретроспективі інтертекстуального обміну у широкому розумінні, яке охоплює циркулювання ідейних, політичних, релігійних, економічних, мистецьких, музичних субстанцій, її конкретних носіїв чи груп;
  • антропологічна перспектива у різних вимірах проявляє і легітимізує досвіди ромської спільноти в регіональній і соціокультурній варіативності, насамперед, через використання і увагу до локусів і контекстів; відбувається нове прочитання вербальних і візуальних джерел та поява їх корпусних зібрань та 3D моделей на потужних цифрових дослідницьких платформах; дослідження альтернативних культурних практик; увагу до нетипового, казусів як спосіб переосмислення класично типового.

Дослідниця вбачає і надалі актуальною динамічну співпрацю професійної спільноти у широкому академічному полі і громад-реципієнтів, — з одного боку, та креативної індустрії з творення викладацьких, культурних, освітніх, медійних майданчиків, постійного діалогу, зокрема, й на болючі теми, — з іншого.

Під час обговорення присутні  поставили  низку запитань.

 Петро Чорній, к.і.н., науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, поцікавився наскільки інституціалізовані ромські студії в України, чи є окремі кафедри, теми дослідження? Та як представлена ромська тематика у шкільних підручниках та університетських посібниках? У відповідь доповідачка зауважила, що на сьогодні ці студії частково інституціалізовані. Наприклад, в Ужгородському національному університеті на факультеті суспільних наук, з вересня 2016 року, запрацює кілька освітніх програм з широкою тематикою. Інституалізація ромських студій, була з ініційована і надалі підтримується ромськими товариствами, лідери яких відкриті до діалогу і гнучкої співпраці з академічним середовищем. Насамперед, нові молоді лідери ромських спільнот зацікавлені у створені нових освітніх і академічних майданчиків.

У шкільних підручниках з історії ромська тематика ніяким чином не представлена, окрім альтернативних варіантів підручників. Однак, через систему шкільних конкурсів та роботи Малої академії наук ромська тема популяризується.

Metodseminar _ Zinevych _4

Лілія Шума, аспірантка кафедри української фольклористики ім. акад. Ф.Колесси ЛНУ ім. І. Франка, поставила запитання про етноніми ромів і про присутні стереотипи в усноісторичних матеріалах про ромів та українців. Доповідачка поінформувала, що етнонімом роми послуговуються, насамперед, лідери ромських спільнот. Більшість звичайних ромів часто використовують по відношенню до себе етнонім цигани. В українському публічному просторі, в офіційних документах на сьогодні прийнято послуговуватися етнонімом роми, однак використання етноніму циган/цигани теж допускається. Звичайно, назва циган/цигани несе, як позитивні, так і негативні конотації. На думку доповідачки, уся справа в інтонуванні, якщо інтонація образлива, то використовуючи і етнонім роми можна образити. Також існує розмаїться ромських груп, воно є не лише діалектним, а й культурним і релігійним. Так українські роми (серви, влахи) є носіями української культури, а кримськотатарські роми (крими, киримли) є носіями, відповідно, кримськотатарської культури.

Оксана Годованська, к.і.н., ст. наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, поставила запитання про наявність діалектичних груп ромської мови в Україні. Доповідачка разом з Михайлом Ослоном, керівником проекту з фіксації та збереження ромської мови та культури в Україні, відповіли про існування чотирьох великих діалектичних груп (центральна, балканська,волоська та північна) на території України та Росії, що склалися в різний історичний час і з різних причин.

Metodseminar _ Zinevych _5

 Петро Чорній поцікавився формуванням ідентичності ромів та їх інтеграцією в українське суспільство. На що доповідачка відповіла, що це ще доволі “живий процес”, оскільки активно відбуваються процеси консолідації,  інтеграції та сегментації ромської спільноти. Помітним є процес євангелізації та протестантизації, який характерний не тільки для України, а й для багатьох європейських країн.

огляд підготувала Оксана Годованська
фотографії Олени Луців

Відеоматеріали семінару можна переглянути тут.