Програма Відділу соціальної антропології
Інституту народознавства НАН України

 

Відділ Соціальної Антропології ІН НАНУ створено у жовтні 2013 року. Він є першою в Україні науковою установою, що офіційно репрезентує цей напрям досліджень. Діяльність Відділу спрямована на інституційне становлення соціальної антропології в Україні.

 

Зміст поняття соціальна антропологія для роботи Відділу:

Соціальна антропологія досліджує людину і середовище її буття в поточному та історичному часі. В полі уваги соціальної антропології є соціальні спільноти, рухи та явища, проте вона зосереджується на вивченні соціодинаміки, структур та ідентичностей. Вагомими рисами цієї науки нині є дослідження мікросоціальних інтеракцій та загалом інтенсивні польові дослідження за допомогою методологій, що формуються на пограниччі багатьох дисциплін (етнології, історії, соціології, лінгвістики, психології, математики, інформатики, фізики та інших) і суміжних галузей (мікросоціології, соціолінгвістики, наратології, критичного дискурс-аналізу, різноманітних відгалужень комунікативістики та ін.). Соціальну антропологію визначає прямування до інтерпретативного бачення культури, формування моделей до розуміння її феноменології.

Особливість соціальної антропології полягає в дисциплінарній екс-центричності, яка означає, що фундаментальні для науки відкриття здійснюються на периферії усталених дисциплін. Нові продуктивні напрями у соціальних науках виникають на перетині складних і взаємовиключних процесів міграції через дисциплінарні, географічні, соціальні, культурні кордони. Прикладом подолання кордонів історичної науки назвемо реконструкції минулого у перспективі життєвих історій пересічних людей, уявлень окремих осіб і суспільних груп, вивчення формування ідентичностей через особисто-суспільні взаємодії.

Соціальна антропологія бачиться як унаявнення людини, етносу, соціуму в русі, перетині кордонів, – політичних, соціальних, культурних, гендерних, персональних, природних – що став видимим в умовах глобалізації. Глобалізація відкриває можливість вивчати людину, соціум не тільки крізь призму “фактів”, як суми завершених данностей, що, залежно від способу їх здобуття (постановки проблеми і методології розв’язання) перетворюються на таку собі “піраміду завершеностей”, – а в подієвості, повсякденності, що має модус “руху”, “змінності”, – само-здійснення. Водночас, дослідження сталих структур життєдіяльності людини, відновлюваних і повторюваних смислодій, що творять стрижень культури, у її трансформаціях – незмінно залишається завданням соціальної антропології.

Загалом, соціальна антропологія є відповіддю гуманітаристики на виклик універсалізації знань і глобалізації соціальних процесів. Різні галузі дисциплінарних знань є позначенням способів охоплення людським розумом і почуттями динаміки співбуття людини. Це твердження пов’язане з послідовною зміною співвідношення природи і соціуму в людській історії – від домодерного панування природного над соціальним, через рівновагу першого і другого в епоху модернізації – до постмодерного часу, для якого простір Природи усе більш стає Соціальним простором. Відтак, співвідношення природного і соціального у формуванні ідентичностей як традиційне поле етнології у соціальній антропології набуває нового виміру.

Для соціальної антропології характерна інтеграція методологій, що мають відмінне галузево-дисциплінарне походження, а також формування самостійного методологічного інструментарію для кожного окремого дослідницького проекту.

 

Сфери досліджень

Важливим напрямом роботи Відділу є вивчення сучасних міграцій, оскільки останні унаявнюють кордони ідентичностей та їх перетини, а також зв’язок ідентичностей та мобільностей. Відтак, студії над кордонами (border studies) стають ще одним пріорітетом нашої діяльності.

Перехід до визначальності мікросоціальних, горизонтальних процесів і відносин у постмодерну добу розширює поле ідентичностей у дослідженні минулого, а “видимість” подієвості соціальних відносин завдяки мобільним технологіям уможливлює вивчення зміни ідентичностей у поточному часі. Це, своєю чергою, пов’язано з еволюцією концепту ідентичності від “приналежності до соціальної групи” – до антропоцентричного розуміння, складовими якого стають особа і соціальний простір; сама ідентичність розглядається у динамічному вимірі самоздійснення. Розкривається можливість досліджувати людину понад формаціями (соціальними, культурними), простежуючи релятивність останніх щодо першої, трактуючи їх у ширшому контексті способу життя людини. Відтак, розвиток теоретичних концептів та методологій, пов’язаний із дослідженням соціальних мобільностей у ширшому сенсі змісту та способів переходу з одного соціального рівня – на інший; гендерними студіями; вивченням повсякденності – є підставовим для становлення Відділу.

Соціально-антропологічні дослідження зосереджуються на вивченні продукування і циркуляції смислів Унікальним набутком Відділу стала філософська теорія смислу (фундаментальна сенсологія), авторства старшого наукового співробітника Р. Кіся. Із закладеними у ній концептами перегукується спрямованість Відділу на формування та реалізацію методологій та технологій моніторингу з акцентом на інтеграцію т. зв. якісних та кількісних методів досліджень, що спонукає вивчати процеси, явища, відносини у поточному та ретроспективному вимірах.

Теоретично-методологічні напрацювання співробітників Відділу дозволяють нам вийти на дослідження соціодинаміки та мобільностей ХХІ століття з фокусуванням на трансформаціях часу, простору і руху; генеалогії вказівних знаків як частини антропології візуальної комунікації. Перспективними постають такі напрями дослідницької спеціалізації, як антропологія політики, антропологія праці, соціалізація природного середовища.

 

Інституційний розвиток

Головною формою роботи співробітників Відділу є здійснення персональних і спільних дослідницьких проектів. Планується розвиток спеціалізацій за проблематикою досліджень, методами збору та аналізу даних, що з часом переростуть в окремі інституалізовані напрями в межах і за межами Відділу.

Передбачається створення Лабораторії структурування даних, завданням якої стане напрацювання методологій і технологій досліджень, інтеграція баз даних різних проектів, що, завдяки переведенню напрацьованих теоретичних підходів та методологій у технології моніторингу дозволить наповнювати й аналізувати бази даних у поточному режимі. У Лабораторії проводитимуться прикладні дослідження, пов’язані зі спеціалізацією Відділу, здійснюватиметься навчання дослідників. Її дані та можливості використовуватимуться для формування нових дослідницьких перспектив.

Водночас, функцію апробації теоретичних підходів та методологічного інструментарію, концептів співробітників, напрацювання спільного теоретично-методологічного поля дослідницької діяльності виконує Науковий семінар Відділу.

Діяльність Відділу Соціальної Антропології спрямована на постановку проблем, що потребують об’єднання зусиль учених “на перетині” дисциплін (гуманітарних, суспільних, точних, природничих), і формування понаддисциплінарних методологій для їх розв’язання. Цей вектор роботи Відділу репрезентований діяльністю його Методологічного семінару.

***

На сьогодні Відділ репрезентують 9 співробітників і 2 аспіранти. Усі вони мають різну базову освіту – філософську, історичну, соціологічну, філологічну журналістську. Навчання в аспірантурі інкорпороване в дослідницько-теоретичну роботу Відділу. Аспіранти беруть участь у дослідницьких проектах, використовують їх результати у своїх дисертаційних роботах, – запевняючи мету діяльності Відділу – створення наукової спільноти, що об’єднує різнонапрямні дослідження у релевантному полі постановки проблематики і формування теоретично-методологічного варштату її розв’язання.