Інститут народознавства НАН України

Відділ Соціальної Антропології

Квітень 30th, 2015

Вивчення жіночого досвіду Другої світової війни: вихід за межі (не)відомого

photo1

У Львові обговорили малодосліджені аспекти досвіду жінок в часи екстремального насильства

Участь українок у підпіллі ОУН та УПА та бойових діях Другої світової війни, стратегії спротиву, боротьби, виживання в часи масових вбивств і військових злочинів, сексуальне насильство над жінками, – всі ці теми стали предметом панельної дискусії “Вивчення жіночого досвіду Другої світової війни: вихід за межі (не)відомого”. Захід відбувся 30 квітня 2015, в межах щомісячного методологічного семінару Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН.

photo1

У дискусії взяли участь Оксана Кісь, кандидатка історичних наук, докторантка Інституту народознавства НАН, Катерина Кобченко, наукова співпробітниця філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Марта Гавришко, молодша наукова співробітниця Інституту українознавства НАН. Модерувала захід Оксана Годованська, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН. Серед учасників були також дослідники різних академічних інституцій Львова, аспіранти, студенти.

photo2

Оксана Кісь наголосила на тому, що увага до жіночого досвіду у війні була актуалізована лише у другій половині XX cтоліття, зусиллями істориків феміністської школи, в рамках антропологічного повороту. Відтак, військові конфлікти, і, насамперед, Друга світова війна, почали вивчатися дослідниками не лише через призму політичних, ідеологічних і мілітаристських практик, а й через безпосередню увагу до повсякденного людського, і, зокрема, жіночого досвіду.

На думку вченої, застосування гендерного підходу у таких дослідженнях дозволяє подивитися на війну не лише як на територію військових дій, але як на повсякденний простір, в якому впродовж років боролися і виживали мільйони чоловіків та жінок. Умовність межі між фронтом і тилом впливала на гендерні режими та ідеології в цілому. Відтак для дослідників залишаються відкритими питання про те, яким чином участь жінок у війні та їхній досвід вплинув на соціальну політику, які можливості відкрилися перед жінками в період війни, коли, в умовах масової мобілізації, звільнялися тисячі робочих місць. Також – чи відбувалося розширення політичних прав жінок після війни, і чи отриманий ними досвід змінював їхню самооцінку та пріоритети. Дослідниця наголосила, що війна спонукає до поляризації чоловічого і жіночого, де, з одного боку, чоловіки як захисники, реалізовують свою чоловічу роль, а з іншого, жінки – в тилу – забезпечують відносну стабільність і відтворення суспільства. Це розмиває межі традиційного розуміння жіночності, коли жінка, яка вважалася відповідальною за “домашнє вогнище”, стає поруч чоловіків у військовій боротьбі. А також – маскулінності, коли чоловік, до прикладу, у ролі пораненого, починає відчувати себе у фемінній позиції.

SONY DSC

Катерина Кобченко, яка досліджує участі радянських жінок у Другій світовій війні, закцентувала на тому, що можемо говорити принаймні про 800 тисяч жінок як учасниць бойових дій, в т. ч. і українок. Дослідниця показала як саме радянська влада у першій половині XX століття, маніпулюючи емансипаційними гаслами про нові можливості праці для жінок, отримувала нову робочу силу для реалізації етапів індустріалізації.

Величезну увагу та дискусію викликала доповідь Марти Гавришко, яка вивчає найбільш замовчувану, табуйовану тему сексуальності у підпіллі УПА, і, насамперед, сексуального насильства над жінками. Вчена закцентувала на тому, що таке замовчування пов’язано із тим, що сучасні історики здебільшого намагаються виправдати, дискредитований КГБ, український визвольний рух. А тому більшість складних суперечливих питань залишається за рамками фахових і публічних дискусій. Також самі жінки, які були учасницями українського підпілля, підтримують чоловічий дискурс, і говорять про те, що пануюча в УПА гендерна система, їх повністю влаштовувала. Жінки також дуже малослівно описують свій досвід, вважаючи, що їхній вклад у боротьбу був не настільки суттєвим, як роль чоловіків, оскільки саме чоловіки тримали зброю в руках.

photo4

Відтак, у найбільш репрезентативних джерелах – особистих спогадах борців за українську незалежність – найчастіше можна зустріти романтизовану версію стосунків чоловіків та жінок і майже повну відсутність згадок про сексуальні домагання, гендерну дискримінацію, яка була звичною формою у націоналістичному рухові.

Марта Гавришко, зокрема, пояснює це тим, що націоналізм є від невід’ємним від поняття гегемонної маскулінності, коли чоловіки виконують роль борців за націю, а нормативними ролями жінок є ролі “берегинь”. При цьому тіло жінки їй не належить, оскільки підпорядковане чоловіку, як тому, хто захищає честь нації.

Всі ці питання залишаються малодослідженими в українській історії, і панельна дискусія стала однією з перших публічних спроб порушити “зону мовчання”.

photo5

Доповіді спонукали низку запитань та дискусійних коментарів. Зокрема, участь у дискусії взяли Євген Луньо, дослідник повстанського фольклору, Роман Кісь, філософ та соціолінгвіст, Ігор Марков, історик і політолог, які наголосили на можливості різноманітних підходів до вивчення та інтерпретацій жіночого досвіду війни.

Під час дискусії був також презентований збірник наукових праць “Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства” за науковою редакцією Гелінади Грінченко, Катерини Кобченко та Оксани Кісь. Видання було здійснене у співпраці Інституту народознавства НАН України, Української асоціації дослідників жіночої історії, Української асоціації усної історії, за фінансової підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля.

photo6

Збірник є першою в Україні спробою комплексного погляду на жінок у Другій світовій війні. У виданні порушено теми передвоєнних і післявоєнних жіночих практик, стратегій виживання у час Голокосту, тема примусової праці, участь жінок в українському підпіллі та у загонах Червоної армії.

Метою видання є заохочення істориків, соціологів, антропологів, громадських активістів до дослідження жіночого досвіду у війні, оскільки, перефразовуючи назву відомого роману Світлани Алексієвич, у війни було також і жіноче обличчя. Зрозуміти наскільки складною є реальність, яка стоїть за формулою “жінка та війна” в наш час видається особливо важливим. Усі присутні мали змогу отримати примірник збірника безкоштовно.

Аудіозапис панельної дискусії “Вивчення жіночого досвіду Другої світової війни: вихід за межі (не)відомого” можна прослухати за цим посиланням.

 

Підготувала Світлана Одинець. Світлини Петра Чорнія та Юрія Галася

Напишіть відгук