Літературна антропологія: метод і словник
- 5 Червня, 2015
5 червня 2015 року відбувся семінар „Літературна антропологія: метод і словник”, присвячений новій міждисциплінарній сфері гуманістики – літературній антропології, галузі досліджень, що поєднує предмет і методологію теорії літератури і культурної антропології.
Доповідачкою семінару була Олена Галета, кандидат філологічних наук, літературознавка, культурологиня, доцентка і докторантка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, наукова співробітниця (2000-2012) і директорка (2004-2010) Центру гуманітарних досліджень. Олена Галета виступала з гостьовими лекціями в Загребському університеті і Гумбольдтському університеті в Берліні, в Московському державному університеті ім. М. Ломоносова. Олена Галета є упорядницею численних наукових і науково-художніх видань “Дискурс формалізму: український контекст”, “Сапфо”, “Іронія”, “Історії літератури”, “Чаргород” (у співавторстві), “Валер’ян Підмогильний”, “Досвід кохання і критика чистого розуму” та ін., близько сотні наукових статей з досліджень модерної української та інших європейських літератур, теорії літератури й літературної антропології, а також перекладів з польської та англійської мов. Під час праці у Центрі магістерських досліджень з соціології та культурології ЛНУ ім. І. Франка О. Галета викладала курс культурної антропології. Досвід викладання цього курсу став основою для подальших антропологічних студій вже у царині літератури, що зрезультувалися в зацікавленні новим напрямком студій літератури – літературною антропологією. Основною працею О. Галети у цьому керунку є монографія “Від антології до онтології: антологія як спосіб репрезентації української літератури кінця ХІХ – початку ХХІ ст.”
Модераторкою семінару була Оксана Кісь, кандидатка історичних наук, докторантка Інституту народознавства НАН.
У своїй доповіді Олена Галета коротко представила чільну проблематику і сучасні наукові дискусії щодо літературної антропології: перш за все, чи можливий напрям, що застосовує підходи соціальної антропології до літературних творів і літературного процесу та які цілі літературна антропологія дозволяє осягнути досліднику поза обшаром класичної літературної теорії. Також доповідачка пояснила основні аспекти дискусії щодо літературної антропології серед літературознавців і соціальних та культурних антропологів.
На думку Олени Галети, гуманістика є нагодою запитувати, і тому поєднання літератури і антропології є втіленням ідеї гуманістики як екс-центричного знання, тобто знання, що формується не в рамках традиційних дисциплін, а на їх маргінесі. Теорія літератури як історія літератури є радше витвором європейського дискурсу літератури від 1920-х як спроба запропонувати узагальнюючі міркування про літературу. Однак, з відмовою від фіксації на понятті хронологічного часу як способу історіописання важливими стають й інші способи осмислення часу – у тому числі і часу як kairos, що є одним центрів формулювання питань про людину, разом з поняттями – і світоглядними центрами – anthropos, tropos і topos. До цих питань належать і такі: що є і не є людським? Чи можемо говорити про більш людське і менш людське?
Олена Галета подала детальний аналіз процесу розвитку дискусії щодо літературної антропології, головно між В. Ізером (основні його тези щодо літературної антропології висловлено в працях “Причинки: від теорії читацького відгуку до літературної антропології”, “Фіктивне й уявне: перспективи літературної антропології”) та Г. У. Ґумбрехта (“Літературна антропологія?” та “Як антропологічний поворот може заторкнути гуманітарні науки”). Точка зору В.Ізера була пов’язана зі зміною статусу об’єкта дослідження – літератури – у суспільстві, в якому панують розвинуті цифрові технології, зокрема візуальні, і в якому методологія ХХ століття себе вичерпує, тоді як точка зору його опонента базується на тривкій традиції феноменології.
Першим кроком від соціальної антропології до літературознавства було використання соціальними антропологами літературних тестів як документу, однак цей підхід ігнорує сутність літератури як процесу знакотворення, творення сенсів. Після періоду постколоніальної критики і закликів до перечитування традицій соціальна антропологія змінила спосіб відчитування як власної традиції, так і текстів, з якими працюють дослідники. Змінивши парадигму досліджень літератури та прийнявши погляд постструктуралізму на світ як текст і tropos, літературна антропологія ставить в центр topos – “культурний та інтелектуальний ландшафт як простір для мислення, обговорення, само-вираження та само-розуміння”. Згідно з наведеним доповідачкою поясненням М. Марковського (“Антропологія. Гуманізм. Інтерпретація”), літературна антропологія змінює також і те, чим є сам текст, і змінює попередні способи його прочитання. Антропологічна перспектива показує “не артефакти та їхні внутрішні суперечності, а передусім людину, яка з їхньою допомогою намагається якось зорієнтуватись у власному світі”.
Також у своєму виступі О. Галета приділила увагу аргументації методів і цілей літературної антропології за К. Гірцем, Дж. Маркусом, М. Фішером, Е. Саїдом, Г. Співак, Дж. Кліффордом, а також охарактеризувала ідеї щодо створення нових інтелектуальних систем, моделі “ризикованого мислення” та користі від повернення суб’єкта і суб’єктивного в гуманітарні науки.
Важливим аспектом аналізу проблематики літературної антропології була тематика колекціонування як способу осмислення світу артефактів і світу літератури. Колекціонування може виступати “суспільно значущою культурною практикою, що передбачає появу нових цінностей завдяки створенню уявної реальності”, а література і літературний твір можуть розглядатися як колекція цитат. Колекція постає явищем, що було наново концептуалізоване не як марґінальне культурне явище, а як чільний принцип організації культури й культуротворчого механізму.
Під час дискусії було обговорено такі питання: яким чином використання літературного тексту як суб’єктивного способу зображення дійсності співвідноситься з вимогою об’єктивності науки; чи можна розглядати літературу як загальний процес спільноти, а літературний твір як документ на макрорівні; де лежать межі соціальної антропології і чи заходить вона за межу між людським і трансцендентним як (не)можливим предметом культурно-антропологічних досліджень; як можна відмовитися від бар’єрів між науковими дисциплінами, зняття кордонів в літературі і в дослідженнях літератури, а також чи наявна внутрішня суперечність в соціальній антропології. Активну участь в дискусії взяли І. Марков, С. Одинець, Р. Кісь, О. Годованська та інші гості семінару.
Текст підготувала Анна Трофімова, фото Петра Чорнія
Відеозапис доповіді та дискусії: