Вектори розвитку академічних ромських студій в Україні: історіографічний дискурс, термінологічні проблеми в антропологічній перспективі
- 26 Травня, 2016
26 травня 2016 р. відбувся черговий щомісячний Методологічний семінар Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України на тему: “Вектори розвитку академічних ромських студій в Україні: історіографічний дискурс, термінологічні проблеми в антропологічній перспективі”. Своїми напрацюваннями ділилася Наталія Зіневич — кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу пам’яток української культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Доповідачка є дійсною членкою дослідницької мережі European Academic Network on Romani Studies при Раді Європи. З вересня 2015 року працює редакторкою першого в Україні ромського інтернет-радіо “Chiriklo”.
Доповідачка представила сучасні тенденції та новий міждисциплінарний напрям в українській соціогуманітаристиці — romani studies , як тренд у європейському публічному просторі. Становленню нових векторів розвитку та зміні академічного дискурсу передувала ціла низка наукових і громадських ініціатив у Львові, Києві, Ужгороді. Теперішні тенденції ромських студій в Україні долають колоніальну ідею “лінивого тубільця” (Е. Саїд) та пропонують нові опції досліджень: гендерні студії, студії памʼяті, дослідження прикордоння, локальна історія, усна історія, етномузикознавство, візуальна антропологія, конфліктологія, студії геноцидів. Ведуться дискусії навколо критики колоніального, екзотизуючого і патерналістського підходів до проблем ромської культури.
Сучасні тренди ромських студій в Україні, що дискутуються впродовж останніх років в умовах інтелектуального розмаїття у європейських ромських студіях, базуються на наступних судженнях:
- фокус на різних вимірах і виявах множинних ідентичностей, стратегіях і тактиках поведінки соціальних колективів і їхніх окремих членів;
- розгляд ромського компоненту в рамках регіональних ідентичностей;
- вивчення взаємних рецепцій, сформованих у мультикультурній взаємодії;
- нерівномірний рівень розвитку термінологічних категорій, увага до їх політкоректності у суспільному дискурсі.
- Спостерігається повторне “відкриття” ромської мови із залученням нового дослідницького інструментарію, картографуванням окремих діалектів і локальних говірок, вивченням окремих слів-концептів ромської культури, посиленням ролі ромської мови у процесі політизації етнічності ромів. Ведуться дискусії щодо запровадження етнічної термінології: рома (мн.), роми (чол.р.), ромні (жін.р.); роми — позатериторіальна нація; романіпе — кодекс ромської культури; роми/гадже — бінарна опозиція; романі — ромська мова; романес — говорити ромською; антициганізм — загальноєвропейське явище.
Як висновки доповідачка запропонувала наступні твердження:
- продуктивність концепції Пʼєра Нора “місця памʼяті” — матеріальних і нематеріальних речей і явищ, які слугують немов скелетом для уявного конструювання ідентичності в історичній ретроспективі інтертекстуального обміну у широкому розумінні, яке охоплює циркулювання ідейних, політичних, релігійних, економічних, мистецьких, музичних субстанцій, її конкретних носіїв чи груп;
- антропологічна перспектива у різних вимірах проявляє і легітимізує досвіди ромської спільноти в регіональній і соціокультурній варіативності, насамперед, через використання і увагу до локусів і контекстів; відбувається нове прочитання вербальних і візуальних джерел та поява їх корпусних зібрань та 3D моделей на потужних цифрових дослідницьких платформах; дослідження альтернативних культурних практик; увагу до нетипового, казусів як спосіб переосмислення класично типового.
Дослідниця вбачає і надалі актуальною динамічну співпрацю професійної спільноти у широкому академічному полі і громад-реципієнтів, — з одного боку, та креативної індустрії з творення викладацьких, культурних, освітніх, медійних майданчиків, постійного діалогу, зокрема, й на болючі теми, — з іншого.
Під час обговорення присутні поставили низку запитань.
Петро Чорній, к.і.н., науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, поцікавився наскільки інституціалізовані ромські студії в України, чи є окремі кафедри, теми дослідження? Та як представлена ромська тематика у шкільних підручниках та університетських посібниках? У відповідь доповідачка зауважила, що на сьогодні ці студії частково інституціалізовані. Наприклад, в Ужгородському національному університеті на факультеті суспільних наук, з вересня 2016 року, запрацює кілька освітніх програм з широкою тематикою. Інституалізація ромських студій, була з ініційована і надалі підтримується ромськими товариствами, лідери яких відкриті до діалогу і гнучкої співпраці з академічним середовищем. Насамперед, нові молоді лідери ромських спільнот зацікавлені у створені нових освітніх і академічних майданчиків.
У шкільних підручниках з історії ромська тематика ніяким чином не представлена, окрім альтернативних варіантів підручників. Однак, через систему шкільних конкурсів та роботи Малої академії наук ромська тема популяризується.
Лілія Шума, аспірантка кафедри української фольклористики ім. акад. Ф.Колесси ЛНУ ім. І. Франка, поставила запитання про етноніми ромів і про присутні стереотипи в усноісторичних матеріалах про ромів та українців. Доповідачка поінформувала, що етнонімом роми послуговуються, насамперед, лідери ромських спільнот. Більшість звичайних ромів часто використовують по відношенню до себе етнонім цигани. В українському публічному просторі, в офіційних документах на сьогодні прийнято послуговуватися етнонімом роми, однак використання етноніму циган/цигани теж допускається. Звичайно, назва циган/цигани несе, як позитивні, так і негативні конотації. На думку доповідачки, уся справа в інтонуванні, якщо інтонація образлива, то використовуючи і етнонім роми можна образити. Також існує розмаїться ромських груп, воно є не лише діалектним, а й культурним і релігійним. Так українські роми (серви, влахи) є носіями української культури, а кримськотатарські роми (крими, киримли) є носіями, відповідно, кримськотатарської культури.
Оксана Годованська, к.і.н., ст. наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, поставила запитання про наявність діалектичних груп ромської мови в Україні. Доповідачка разом з Михайлом Ослоном, керівником проекту з фіксації та збереження ромської мови та культури в Україні, відповіли про існування чотирьох великих діалектичних груп (центральна, балканська,волоська та північна) на території України та Росії, що склалися в різний історичний час і з різних причин.
Петро Чорній поцікавився формуванням ідентичності ромів та їх інтеграцією в українське суспільство. На що доповідачка відповіла, що це ще доволі “живий процес”, оскільки активно відбуваються процеси консолідації, інтеграції та сегментації ромської спільноти. Помітним є процес євангелізації та протестантизації, який характерний не тільки для України, а й для багатьох європейських країн.
огляд підготувала Оксана Годованська
фотографії Олени Луців
Відеоматеріали семінару можна переглянути тут.