Науковий семінар відділу “Дослідження повсякденності: український вимір”
- 27 Березня, 2015
27 березня 2015 відбулося чергове засідання наукового семінару Відділу соціальної антропології, на якому наукова співробітниця Оксана Годованська представила тему: “Дослідження повсякденності: український вимір”. У своєму виступі доповідачка звернула увагу, що дослідницький інтерес до повсякденності як теоретичного концепту переріс у сталий науковий напрям у сучасній українській гуманітаристиці. Однією із ключових тем вивчення повсякденності є радянський період історії України. Сучасні дослідники/ці, для прикладу Олександр Удод, Ольга Коляструк, Ольга Мовчан, Олена Стяжкіна, напрацювали конкретні підходи та способи опрацювання радянської повсякденності, осмислена та розширена джерельна база. Оксана Годованська наголосила, що суттєве значення для подальшого вивчення радянського періоду мають дослідження скеровані на територіальну локалізацію, оскільки існує відчутна відмінність у міркуваннях та особистому сприйнятті вад і переваг радянської влади. Предмет та глибина критики тієї влади виразно корелює з місцем проживання й етнічністю. Під тим кутом зору, доповідачка означила поле дослідження радянської повсякденності сільських вчителів/вчительок у селах Галичини. Перед педагогами, як загалом перед радянським активом у західноукраїнських областях, поставало ідеологічне завдання, в основі якого лежала “боротьба проти залишків українських буржуазних націоналістів”. Від них очікувалася політична активність, яка могла знаходити вияв як у підготовці до виборів, організації зборів комсомольців, комуністичних святкуваннях, роботі клубів, так і в “тихій” діяльності інформатора.
Після завершення доповіді присутні колеги поставили ряд уточнюючих запитань і розпочали обговорення доповіді Оксани Годованської. Ігор Марков рекомендував зосередитися на визначенні, осмисленні концепту повсякденності та на теоретично-методологічному віднесенні, який він пропонує. Оксана Кісь наголосила, що в дослідженні радянського повсякдення обов’язково виявиться подвійна реальність, будуть присутні різні “ролі” – для публічного і для приватного життя, одночасно, у повсякденному наративі можна простежити пристосування до різних режимів, способи обійти офіційний дискурс. Світлана Одинець звернула увагу на необхідності зазначити ключові питання у дослідженні, оскільки радянське повсякдення пронизане боротьбою різних дискурсів. Анна Трофімова висловила міркування, що саме в дослідженні повсякденності якнайкраще можна розкрити плинне життя, що не є регламентоване, не проблемне, не критичне, однак важливе для особи. Станіслав Федорчук пропонував використати приватне листування, як одне з джерел аналізу радянського повсякдення. Данило Судин порадив звернути увагу на ряд публікацій з візуальної соціології, соціальної історії, що будуть необхідними для роботи над темою. Петро Чорній розмірковував про доноси, анонімки як одну із практик радянського часу, а Ганна Заремба висловила свої міркування про співвідношення приватного і публічного у концепті повсякденності.