Дe-/центруючи Європу: перспективи і позиції антропологічних досліджень про “Європеїзацію”
- 22 Вересня, 2018
21 вересня 2018 року о 14:00 год. відбувся черговий Методологічний семінар Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України на тему “Дe-/центруючи Європу: перспективи і позиції антропологічних досліджень про “Європеїзацію” (De-/centering Europe: Perspectives and positions of an anthropological research on “Europeanization).
Доповідач – доктор Єнс Адам, PhD, доцент Інституту європейської етнології університету Гумбольдта (Institute for European Ethnology at Humboldt University) в Берліні, дослідницькі інтереси якого охоплюють публічну політику, політичне насильство, міста, а також процеси європеїзації і космополітизації. Його книга “Ordnungen des Nationalen und die geteilte Welt. Zur Praxis Auswärtiger Kulturpolitik als Konfliktprävention” (Bielefeld 2018) ґрунтується на результатах етнографічного поля в Берліні, Рамаллі, Єрусалимі, Тель-Авіві і Сараєво, де він вивчав практики і формати перекладів офіційної політики Федерального офісу міжнародних справ Німеччини “запобігання конфліктів з допомогою культури”: http://www.transcript-verlag.de/978-3-8376-4262-9/ordnungen-des-nationalen-und-die-geteilte-welt/. Зараз досліджує урбанний розвиток, конфігурації державності та процеси європеїзації у Львові, з використанням концепту Eнн Штолер “imperial debris” як стартової точки відліку.
У своїй доповіді Єнс Адам продискутував кілька дисциплінарних етапів, які привели до появи антропологічного інтересу в “Європеїзації” як релевантного сьогоднішнього внеску в антропологію в Європі/Європи. Доктор Адам презентував аналітичні та емпіричні можливості цього підходу, а також його концептуальні недоліки. Базуючись на цьому, він запропонував перспективу, яка розвинулася під назвою “Децентрація Європи”. Цей підхід має на меті залишити ЄС-центричну рамку позаду через систематичне інтегрування глобальних взаємопов’язаностей континенту в антропологічні студії “Європеїзації”. З цієї перспективи “Європа” з’являється в полі зору як гетерогенна, багатогранна і незавершена формація, яка не може бути звужена до появи і політики Європейського Союзу. Фактично, це рівномірно представлено у світі як перехідний пункт різних “імперських формувань”, через їхні видимі історії, мобільності і міграції, а також через контргегемонні ініціативи та уявлення європейських альтернатив.
Під час доповіді дослідник сконцентрувався на результатах такого підходу: (1) для концептуалізації “Європи” як об’єкта дослідження; (2) для подальшого розвитку і реорієнтації більш розвинутих антропологічних дослідницьких традицій “Європи” та “Європеїзації”; (3) для можливих емпіричних дослідницьких стратегій в постсоціалістичній Європі.